Національний університет «Львівська політехніка» Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій Кафедра: Інформаційних систем та мереж Індивідуальне завдання з навчального курсу «Правове забезпечення професійної діяльності» Тема: «Поняття та зміст Конституції України » Львів 2011 План ВСТУП. 3 1.ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗДІЛІВ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ . 7 2.ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ 16 2.1Закріплення засад конституційного ладу в Конституції України..............................19 3.ОСОБЛИВОСТІ ПОРЯДКУ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ . 23 ВИСНОВОК 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 46 Вступ Після проголошення Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) і Акту про незалежність України (24 серпня 1991 р.) прийнята 28 червня 1996 року Конституція України стала чи не найважливішою подією в історії Українського народу. Конституція визначила Україну як незалежну і суверенну, демократичну, соціальну, правову державу, а отже, і довгострокову перспективу її розвитку.[4, c.12] Конституція юридично закріпила основні пріоритети суспільства, серед яких людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, її відповідальність перед людиною. З цього часу утвердження і забезпечення прав і свобод людини Конституція покладала на державу як її головний обов'язок (стаття 3). За змістом положень Основного Закону Україна визначалась як унітарна держава, республіка (стаття 5) з президентсько-парламентською формою правління, що випливає зі співвідношення статусів та повноважень на той час Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. У політичну культуру та правосвідомість суспільства і громадян міцно ввійшли нові основоположні засади організації та здійснення державної влади відповідно до принципів її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6), верховенства права (стаття 8), законності (статті 6, 19).[9,c.27] Як акт найвищої юридичної сили Конституція за своїм спрямуванням і функціями була розрахована на досить тривалий історичний період і призначена для регулювання найважливіших суспільних відносин в країні, охоплюючи при цьому всі сфери життєдіяльності суспільства і держави. І це зрозуміло, оскільки Конституція проголошувалась Основним Законом з притаманними тільки їй особливими властивостями, передусім як засадничому акту, що реалізує установчу владу Українського народу, стабільність її приписів і норм, визначеність державного устрою, форми правління, засад системи законодавства, національних пріоритетів України у зносинах з іноземними державами та міжнародними організаціями тощо.[4, c.34] Варто зазначити, що Конституцію, на відміну звичайних законів, інших нормптивно-правових актів, не можна характеризувати з точки зору наявності в ній прогалин. Вона є такою як є, з усіма позитивними і негативними рисами, ало правовим документом без прогалин. Оцінки Конституції з боку політиків, вчених, фахівців, експертів можуть бути різними. Кожен у Конституції вбачає те, що бачить або бажав би побачити. Але в цьому і полягає її особлива нормативність, стабільність, безперечність у додержанні закріплених у ній правових норм, функціонування Конституції як Основного Закону.[2, c.51] Конституція України, як відомо, була прийнята під час складної політико-правової ситуації в країні, напружених стосунків між Президентом і Верховною Радою. Після заяви глави держави про винесення проекту Конституції на затвердження всеукраїнського референдуму вона все ж таки була прийнята парламентом вночі з 27 на 28 червня 1996 року. Усе це не могло не вплинути на якість її тексту, в тому числі формулювання приписів, їх однозначне розуміння, юридичну техніку, на характер узгодженості положень окремих розділів, системність та цілісність цього надзвичайно важливого ...